Бер 16, 2017

Олена Перкін: "Грудне вигодовування - це природно і просто!"

Всесвітня організація охорони здоров'я ( World Health Organisation) констатує, що у світі лише 2 з 3 новонароджених дітей матері годують грудьми і рекомендують обов'язково годувати дітей лише грудним молоком щонайменше до 6ти місяців, а з введенням прикорму щонайменше до 2х років. Державна статистика в Україні за 2014 рік свідчить, що до 6ти місяців грудьми годують 54,9% українських жінок. Приріст порівняно з 2012 роком позитивний, адже тоді годували грудьми лише 19,7% жінок (за даними Мультиіндикаторного кластерного обстеження домогосподарств в Україні). Проте й надалі жінки часто відмовляються від грудного годування з різних причин. Про важливість грудного вигодовування, проблеми з ним пов'язані, державну та світову політику захисту ГВ ми вирішили поговорити з консультантом з ГВ, учасником Львівської групи підтримки ГВ Оленою Перкін.

Олена Перкін: "Грудне вигодовування - це природно і просто!"

Хто такі консультанти з грудного вигодовування?
Це люди, які допомагають жінкам налагодити грудне вигодовування.
Ініціатива виникла з подачі ВООЗ і ЮНІСЕФ, коли зрозуміли що в світі дуже погано з грудним вигодовуванням, зі здоров`ям людей, із здоров`ям емоційним, психологічним, здоров`ям людства в цілому. Частково все це через те, що зруйнована ця первинна ланка в закладанні фізичного та емоційного здоров`я - природнє вигодовування немовлят грудьми. Відтак фахівці ВООЗ на основі досліджень зробили певні висновки і почали боротися за відновлення культури ГВ в усьому світі. Науковці дослідили життя в тих соціумах, які менш цивілізовані на сьогодні, наприклад племена індіанців та африканців, і впевнились, що ГВ – це не просто добре і правильно, а природно та життєво необхідно. Культура ГВ в цивілізованих країнах зруйнована, бо не передається в сім`ях від покоління до покоління, від мами до доньки, від сестри до сестри, від подруги до подруги. Всі надто відірвані один від одного. Якщо в сім`ї одна дитина, то вона просто не бачить цього процесу, на відміну від тих дітей, які мають молодших братів чи сестер. Жінка, яка народжує дитину має природне бажання годувати грудьми, але часто не вміє, не знає основних засад організації ГВ і залишається із проблемами сам на сам. Саме тому й з`явилися жінки, які почали ділитися власним досвідом. На сьогодні ВООЗ встановила стандарти для консультантів з ГВ. Ним може бути або медик, який пройшов додаткове навчання чи курси з консультування по ГВ по програмі ВООЗ, тому, що академічна медична освіта цьому не вчить, або ж мама, яка сама вигодувала дитину грудьми, щонайменше півтори-два роки і також пройшла спеціалізоване навчання за ВООЗівською програмою.


Як і де проводять навчання консультантів з ГВ?
Існує ВООЗівська програма, яка передбачає 40-годинне навчання. Але ми насправді вчимося значно більше, бо тепер постійно з'являється нова інформація і програми курсів розширюються. На сьогодні в Україні є дві організації, які мають хороші курси для консультантів, це: « Асоціація свідомого батьківства» та “Молочні ріки”. Також є кілька міжнародних консультантських спільнот.

Як ви стали консультантом з ГВ? Який у вас досвід ГВ?

Своїх старших двох дітей я мало годувала грудьми внаслідок відсутності в ті часи адекватної підтримки. Не було жодної інформації про те як зберегти ГВ, пропагували режимне годування, допоювання і догодовування з пляшки. Мені говорили про мою спадкову “немолочність”, мене моя мама теж майже не годувала. Тому то в мене з ГВ тоді не склалося, адже режим і ГВ – це несумісні речі. Коли 6 років тому я народила свою наймолодшу донечку, то ситуація вже була зовсім інша, більше доступної інформації, більше знань і в мене було дуже велике бажання годувати грудьми. На початках були великі проблеми. Наше ГВ врятували групи годуючих мам в соцмережах, там я знайшла велику підтримку зі всього світу. Жінки писали про такі ж проблеми, які були й в мене і ділились власним досвідом іх подолання, зустрічалися і фахові коментарі консультантів. Це мене надихало і заохочувало, поступово ми з донею подолали всі проблеми і загалом успішне годування було тривалим до трьох з половиною років прикладання зберігались щодня, а потім через день, раз на тиждень, раз на місяць і так  ГВ згорнулося природнім шляхом. Жодних стресових як для дитини так і для мене методів відлучення. Саме тоді я й натрапила на львівську групу підтримки ГВ. Коли прийшло розуміння, що насправді ГВ це природно і просто, мені зхотілося ділитися власним досвідом і підтримувати інших матусь. Потім я пройшла навчання і от вже кілька років поспіль консультую жінок з питань ГВ.

Яка ситуація з ГВ в Україні?
Останні незалежні дослідження, які проводились в Україні ще в 2013 році, свідчать, що лише 19 % українських жінок годують дітей виключно грудьми до пів року. Кількість діток що продовжують отримувати грудне молоко з введенням прикорму і годуються грудьми до року вже менша, а тих, котрі мають ГВ після року, нажаль. ще менша. Але це вже краще, адже на 2005 рік взагалі лише 6% жінок годували виключно грудьми до півроку.

В чому причина такої статистики? Чому жінки не хочуть годувати грудьми?
Ну перш за все через глобальні соціальні причини. Раніше сім'ї були багатодітні, відкритіше люди жили, більше спілкувались, бачили побут один одного я він є, тепер навпаки, спілкування телефоном і в соц мережах, гостини на свята, а будні лишаються «за кадром». Натомість пропагується в суспільстві штучне вигодовування, рекламують дитячі суміші. Жінці наголошують, що вона не прив'язана до дитини, може дати суміш і піти по своїх справах, намагаються показати що в цьому є якісь плюси. У 1982 році на Всесвітній асамблеї охорони здоров`я, прийняли Міжнародне зведення правил про збут замінників грудного молока (інші йозго назви Міжнародний кодекс маркетингу замінників грудного молока або Кодекс ВООЗ) Зведення правил було розроблено як міжнародна політика в галузі охорони здоров'я, яка рекомендує обмежити рекламу штучних замінників грудного молока з метою захисту наміру жінок годувати грудьми. Додатково до обмежень реклами штучних сумішей, зведення правил ВООЗ торкає етичні аспекти реклами пляшок та сосок. Ряд подальших документів Всемірної асамблеї охорони здоров'я пояснили та розширили Зведення правил.який забороняв рекламувати і пропагувати штучне вигодовування. Але в нас і зараз в пологових будинках порушують ці правила, дозволяють виробникам дитячого харчування рекламуватися та роздавати жінкам пробнички своєї продукції, хоча й не самої суміші. Реклама сумішей і способу життя мами із дитиною на штучному вигодовування тепер стала завуальована, і опосередкована. В такому вигляді часто присутня в соцмережах та на сторінках популярних газет та журналів.

Чи підтримують ГВ в наших пологових?
По-різному. Залежить від самих працівників пологових дуже часто. В Україні існують хороші програми і закони, але вони, на жаль, не виконуються. З 2005 по 2015 рік в Україні ЮНІСЕФ надавав підтримку МОЗу України у реалізації Галузевої програми «Підтримка грудного вигодовування дітей в Україні», основними завданнями, якої було зменшення захворюваності новонароджених, збільшення рівня виключно грудного вигодовування та впровадження розширеної ініціативи «Лікарня, доброзичлива до дитини» (ЛДД). Концепція розширеної ініціативи «ЛДД» була розроблена ЮНІСЕФ спільно з МОЗ України та проектом “Здоров'я матері та дитини” (JSI) у 2005 році. Проект Здоров'я матері та дитини JSI/USAID (впроваджувався JSI John Snow Institute, в 2005 -2015роках, фінансувався USAID ). Проте це не всюди дало вагомі результати. Радянські стандарти і далі більш зручніші і зрозуміліші для більшості медиків в Україні і у Львові зокрема. В ті часи новонароджених забирали від мам, приносили лише на годування по годинах, допоювали водичкою, і тому лікарі, всупереч існуючим затвердженим клінічним протоколам (ось посилання на ці протоколи http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20050404_152.html і http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20080320_149.html ), часто продовжують і зараз радити дотримання режиму, використовування дурників і довге лежання дітей окремо від матерів. Від цього тільки от-от почали відходити, відносно нещодавно нащі пологові в рамках статусу ЛДД перейшли на спільне перебування матері і дитини, а з`явилися такі палати вперше у 1997 році на Батальній (Львівський перинатальний центр на Джоржа Вашингтона – нині зачинений на безстрокову реконструкцію), приблизно у 2007 році в пологовому Медінституту, потім на Мечникова і на Раппопорта. Тобто ситуація змінюється поволі, зараз більшає молодих лікарів, які самі народили дітей і вже по-іншому ставляться до ГВ, деякі з них стають консультантами.

Скільки взагалі у Львові діє консультантів з ГВ?
В нашій львівській Групі підтримки є близько 10-ти консультантів, але є і консультанти котрі не співпрацюють із Львівською группою підтримки.

Розкажіть про ваш досвід як консультанта. Чого не знають львівські матусі, про що найбільше питають, якої допомоги від вас потребують?
Найперше і найосновніше що я розповідаю кожній жінці - про очікування маленької людини. Є стереотип, що коли новонароджена дитина плаче, значить хоче їсти. Якщо плаче після годування грудьми тоді дають суміш, бо думають, що не наїлась. Насправлі причин для плачу багато, в дитини є й інші потреба. Дитина вже є особистістю, може сумувати і радіти, ображатися, потребує уваги і любові, їй може бути страшно, і її основна потреба, як і кожної людини – потреба в безпеці. А новонароджена дитина і дитина перших трьох місяців життя відчуває себе в безпеці тільки тоді, коли мама поруч, так близько, що торкається її. Також розповідаю жінкам про фізіологію лактації. Як молоко виробляється організмом на вимогу дитини, як витікає з грудей, про ємність молочної залози. Ну і третій аспект, це, власне, як годувати, як правильно прикласти дитину до грудей, аби процес був комфортним, а не болісним. Через проблеми з прикладанням жінки часто припиняють ГВ. Якщо болить, з'являються тріщини на грудях, інфікуються соски то важко з цим впоратись самотужки, тому дуже важливо показати як комфортно прикладати дитину і як розташуватись мамі під час годування, щоб не втомлюватись, а відпочивати.

Чи співпрацюють львівські консультанти з ГВ з пологовими відділеннями Львова?
Шукаємо з медиками точки дотику, адже маємо спільну мету. Проте, нажаль, ми часто є по різні сторони барикад. Трохи важко, але намагаємося вести діалог. Нещодавно силами львівських активістів серед яких були психолог, доула і консультант з ГВ проводили семінари для медперсоналу пологового відділення на Раппопорта. У семінарі заторкували наступні теми: про профілактику професійного вигорання для медпрацівників, про те як медики можуть допомагати породілі комфортно прикласти дитину до грудей, про те чому так важливі перші години та дні у налагодженні ГВ, і про те як при потребі альтернативно (не з пляшки) догодовувати малюків. Це дуже мало, але хоча б щось. Маємо наразі домовленість з керівництвом пологового, що консультанти Львівської групи підтримки ГВ на волонтерських засадах будуть приходити і консультувати жінок з питань ГВ, допомагати молодим мамам налагоджувати прикладання діток до грудей. Хоча в штаті є медик, який займається цим, але вона працює не повний день, тому коли закінчується її робочий час, або у вихідні дні ми можемо допомагати. По статусу «Лікарні Доброзичливої до дитини» у всіх наших пологових щопівроку медперсоналал має відвідувати навчальні семінари для того, щоб кожен працівник міг надати породіллі адекватну підтриму у сфері ГВ, але чи це відбувається і наскільки якісно невідомо, медицина доволі закрита сфера.

Яка оптимальна тривалість ГВ? Як довго рекомендують годувати грудьми?
В українських медичних клінічних протоколах зазначено – до року обов'язково, а далі рекомендують заохочувати жінок годувати ще на другому році життя. ВООЗ рекомендує як мінімум до 2х років, а далі за бажанням матері. А консультанти рекомендують ще довше, до природного завершення, а як компроміс поки буде комфортно мамі і дитині, але не менше двох років. Але в будь якому разі відлучення має бути м`яким і поступовим. Різке припинення. А особливо з використанням медикаментів і перев`язуванням грудей є вкрай шкідливим для здоров`я жінки. Ще важливо зазначити такий момент, що ГВ, як лакмусовий папірець, висвітлює проблеми в стосунках мама-дитина. І зазвичай із завершенням ГВ проблем стає ще більше. Якщо спілкування мами і дитини - адекватне, вибудоване за певними правилами, тоді жінку не обтяжує довгогодування, а навпаки це радість для неї. Але буває так, що мами надто прив'язують до себе дітей, якщо дитина старша 2-х років підбігає до мами і розщіпає блузку з вимогою дати їсти і не відступає ні на крок, це все не говорить що треба припиняти ГВ, але треба вносити корекцію в стосунки, окреслювати кордони особистстей, вчити дитину розуміти «ні», «почекай».
Як же відбувається природне завершення ГВ? Вже після року – півтора груди не є перша необхідність дитини, і їй не дають на вимогу. Дитина вчиться чекати поки мама доробить певні справи, або ж мама може відлучитись на кілька годин від малюка. Коли дитина ще підросте то вже і їй стає все менше потрібно такого особливого контакту з мамою. І так поволі мама з дитиною рухаються до повного завершення котре відбувається приблизно на 4-тому році життя дитини, але це доволі умовна цифра, достатньо великі коливання є як в одну так і в іншу сторону.

 

Як і де знайти інформацію про консультантів?
Маємо сторінку та групу у фейсбуці, також діє телефонна «гаряча лінія» від Львівської групи підтримки грудного вигодовування. Консультанти дописують та надають інформаційну підтримку на форумах для вагітних та мам, у тому числі на «Дівочих посиденьках». Вже три місяці маємо свій сайт львівської групи підтримки ГВ – lactation.lviv.ua. Там зібрана вся інформація про львівських консультантів та наші авторські статті про ГВ, а також переклади статтей з іноземних ресурсів. Хочемо щоб він став повномасштабним україномовним ресурсом з актуальною, сучасною та корисною інформацією. Недавно ми робили серію вебінарів для вагітних жінок, щоб вони вже наперед отримували необхідну теорію про ГВ. Такі вебінари продовжуватиме і надалі. Це проект «Місія бути мамою». Номери телефонів гарячої лінії можна знайти і через пошукові системи в інтернеті. Також є наліпки з телефонами гарячої лінії, їх мали б розмістити в львівських пологових та дитячих стаціонарах.

 

Розмовляла Христя Максименко