Тра 15, 2016

Оксана Кучер: "Амбіції мають бути у всіх і зажди, бо це каталізатор розвитку"

Кожна людина відкривається з іншого боку, коли займається улюбленою справою. Оксана Кучер цю тезу своїм прикладом ще раз підтвердила.

Оксана Кучер: "Амбіції мають бути у всіх і зажди, бо це каталізатор розвитку"

— Ви зараз активно займаєтеся скрапбукінгом. Що спонукало Вас розпочати займатися цим?

— Впевнено можу сказати, що народження дитини та бажання подарувати світу щось дуже творче.

— Все-таки догляд за дитиною, домашні справи та ще й творчість забирають багато часу. Як Ви все встигаєте?

— Ночі — наше все (сміється). Я почала активно займатися скрапбукінгом, коли сину було 2,5 роки. Хоча почала я після декрету, але тоді я ще вчилася. Спершу, в нас були спільні заняття, а пізніше я давала йому кусочки паперу та всього, що можна було дати. Дитина гралася, а мама творила в той час. Варто зазначити, що допомога тата теж була величезною. Я маю на увазі не лише допомогу з синочком, а чоловік є також моєю підтримкою та натхненням.

— У Луцьку Ви приймаєте участь у проекті «Світ нашими руками». Як Ви туди потрапили?

— Запросили. Спершу була ідея показати жінку як богиню. І на цій основі ми почали збирати майстринь, які володіють різними техніками та мають певний багаж досвіду. Якось так вийшло, що в нашій команді всі були вже мамусями.  Нашою метою було створити щось цікаве та унікальне. Ми розвиваємо національну культуру і мистецтво, організовуємо різноманітні виставки, культурно-мистецькі заходи, співпрацюємо з діячами культури та мистецтва з різних країн, національними та міжнародними організаціями.  Залучаємо та показуємо світ мистецтва дошкільнятам, школярам та діткам з особливими потребами. Перший проект називався «Дванадцять місяців», де героїнями були дванадцять мам. Цей проект ми готували з кінця осені, а презентували першого березня. Тут були задіяні професійні візажисти, стилісти, перукарі, фотограф. Для кожного майстра підбирався індивідуальний образ, який зміг би показати творчу душу кожної учасниці.

— Чи вдалося команді повністю розкрити Вас на фото?

— Якщо чесно, цей образ був і для мене несподіванкою. Команда мене побачила дуже романтичною і ніжною. Все мало бути рожеве, повітряне, але не в стилі, в нашому випадку, барбі-вумен. Це було досить символічно, бо на презентації мене описали легкою, як папір. Це був дуже класний і веселий досвід для мене.

— Чи знайшли ваші виставки, проекти свого «глядача»?

— Наш мистецький проект став не те, що проривом, а новаторством у Луцьку. Справді, місто такого не бачило, ми стали ледь не місцевими зірками. Вже пізніше наш досвід переймали інші міста України. Основним завданням було правильно подати цей матеріал, а тим більше, що кожен проект був приурочений до певної події. Кожного разу наш проект трансформується в щось нове, цікаве, оригінальне, тому лучани цим цікавляться.

— Панує думка, що творча робота — це радше дозвілля, а не рід заняття і не потрібно присвячувати весь свій час на таку несерйозну роботу. Чи підтримують Вас ваші рідні?

— Звичайно, що підтримують. Всі, хто бачив мої інструменти, розуміють, що я самостійно не можу все це принести на різні виставки, МК, тому чоловік в цьому завжди мені допомагає. Чи, наприклад, завезти мене додому о пізній годині з МК і побачити на столі вечерю, забрати сина зі школи — це для мене найбільша підтримка. А тепер щодо престижності. Я вважаю, що таких скептиків ще буде багато, бо люди люблять впадати в крайнощі. Я цим займаюся, мені це подобається — все, значить для мене це престижно. Нема сенсу комусь щось доводити.

— Раніше Ви казали, що почали займатися скрапбукінгом вже після народження сина. Як знайти в собі внутрішній ресурс під час декретної відпустки для того, щоб займатися улюбленою справою?

— Моя декретна відпустка полягала в тому, що я просто не могла сидіти вдома. Мене дивують мами, які розказують, що вони сидять вдома з дитиною, тому не можуть більше нічого робити, тому таке в них вузьке коло спілкування. Мама в декреті — це не вирок, це не жінка біля каструль! На мою думку, це навпаки  додатковий бонус для розвитку жінки як особистості. Зараз  навіть модно навчатися, розвиватися. Якось в моєму оточенні стільки знайомих мам, які хочуть навчитися чого нового, щось спробувати, щось створюють, тобто — це жінки, які хочуть змінити світ. Раніше я теж думала, що декрет поставить хрест на моїй кар’єрі, я не зможу далі себе реалізовувати. Як тепер приємно усвідомлювати, що я глибоко помилялася. Навіть зараз я вважаю, що ще є стільки речей, яких я не зробила і взагалі в мене ще непочатий край роботи, тому я звільнилася. Ідеальна робота для мами — або півдня, або вільний графік.

— Чи є у Вас амбіції відкрити власний проект, бізнес?

— Амбіції мають бути у всіх і зажди, бо це каталізатор розвитку. Під час роботи з дітьми у межах проекту «Світ нашими руками» багато матусь просили мене відкрити мистецьку школу, хоч я раніше не задумувалася, але тепер все змінилося. В мене була інша ідея, але всі ідеї адаптуються під місце, час, обставини. Нічого неможливого немає, головне працювати і не лінуватися!

Фото з архіву Оксани Кучер

Текст: Наталка Цюпак