Кві 29, 2016

Чому Луцькому пологовому "вдалося"?

Їхати до чужого міста, щоб народити дитину – такий екстремальний «туризм» уже кілька років є популярним серед львів’янок. Хамство медперсоналу, «ціни» на послуги лікарів, акушерок, медсестер і навіть санітарок, м’яко кажучи, некомфортні побутові умови, - усе це стає причиною того, що майбутні матері наважуються на передпологові вояжі до Луцька, Житомира та інших міст. Нам хотілось на власні очі побачити різницю і для цього «Батьки в дії» нещодавно побували у Луцькому пологовому будинку, поспілкувалися з лучанками та головним лікарем Михайлом Токарчуком.

Чому Луцькому пологовому "вдалося"?

Про луцьке ноу-хау розповідає Юлія Гвоздович:

Михайло Токарчук є великим авторитетом в Луцьку. Він працює за контрактом, щороку звітує перед виконкомом міської ради за продовження контракту, а пологовий очолює вже більше 9 років. Багато лучанок переконані, що саме завдяки йому Луцький пологовий будинок став таким, яким він є зараз. Ось 16 причин чому, на нашу думку, «Луцьку вдалося»:

1. Почнімо з того, що головний лікар має абсолютно інший погляд на пологовий будинок, ніж побутує в нас, у Львові. Неодноразово в розмові Михайло Токарчук виправляв нас, коли ми заміняли слово «пологовий» словами «лікарня» або «клініка». Він казав: «Пологовий будинок – це не лікарня, не клініка, а місце, де п’ють чай, каву, багато спілкуються і отримують радість". Відповідно, так усе й облаштовано у Луцькому пологовому: гарні ремонти, кімнати для зустрічей, зручні крісла по коридорах та палатах, де породіллі спілкуються з рідними, майже всі палати – одномісні, а на перетині всіх відділів – сучасне кафе.

2. У самому закладі дуже багато кімнат для спілкування. Лактаційний центр – це така велика кімната з великим диваном, куди приходять породіллі, які народили того ж або попереднього дня, діляться знаннями і досвідом грудного вигодовування, спілкуються. Також є невелика кухня, де вагітні собі можуть порозмовляти.

У кафе - великий вибір страв. Персонал хвалиться, що всі продукти якнайсвіжіші. Кафе дуже стильне, але ціни невисокі. У Страсний тиждень – пісне меню. До прикладу, кава – лише 9 грн. Звісно, зі щойно народженими немовлятами туди не ходять, але всі, хто «на підтримці», відвідувачі, персонал охоче обідають там і п’ють каву.

3. Відповідно до своєї філософії закладу, до породіль по-іншому ставиться й сам персонал. Ніхто не вважає жінок за хворих, не намагається їх максимально медикаментозно вилікувати. У цьому пологовому «за» максимальне невтручання медикаментами в абсолютно природний для жінки процес пологів. Хіба що - у виняткових випадках. Після народження дитини у жінки міняється гормональний фон, різко змінюється настрій, тому психологічний комфорт для неї дуже важливий.

4. Довкола Луцького пологового – тихо, охайно облаштована прилегла територія, акуратно підрізані кущики. За територією доглядають відділення пологового, за кожним із них закріплено частину, яку вони доглядають, стрижуть, роблять ландшафтний дизайн і т.п.). Все для того, щоб жінка, очікуючи лікаря, могла пройтися, посидіти, погуляти. Щоб їй було приємно тут перебувати.

5. Пологовий зал також обладнаний так, щоб породіллям було зручно. Оскільки тут переконані, що пологи – природній процес, то намагаються створити такі умови, щоб жінка захотіла народити природньо. Тут повністю відмовилися від «ліжок Рахманіна», які дуже лякають наших жінок. У них звичайні лікарняні ліжка, на яких народжують і в європейських країнах. У родзалі є гімнастичний м’яч, шведська стінка, і - ванна, за яку нічого не треба доплачувати. Вона завжди чиста, і якщо породілля хоче її прийняти, то може будь-коли це зробити. Переважно всі породіллі так і роблять. Кажуть, що це дуже полегшує пологи. Також біля ліжка породіллі стоїть аудіопрогравач з радіо: жінка може ввімкнути собі музику, може принести з собою якісь аудіодиски. А на стіні розміщено контакти мам, які уже народили дитинку та готові поділитись досвідом грудного вигодовування чи порадити щось корисне.

6. Стимулюють пологи тут дуже рідко. А партнерські пологи – не виняток, не щось таке, що треба просити в лікаря. Тут, навпаки, дивуються тоді, коли жінка бажає народити сама, без партнера. Оце є винятком. Цей пологовий унікальний ще й тим, що тут сприяють тому, щоб жінки народжували природньо навіть після кесеревого розтину при попередніх пологах. У Львові за такі речі переважно ніхто не береться.

7. У кожній палаті Луцького пологового будинку є кнопки виклику акушерок чи санітарок, чого у наших пологових досі нема. І з цього ми обов’язково будемо починати. Кожна палата розрахована на 1-2 особи, в покращених просто є санвузол, в звичайних немає. Але там, де немає - є на поверсі, у достатній кількості. Всюди чистота. А ліжка з м'якими матрацами замовленні з Німеччини.

8. Найбільше нас здивувало те, що на момент нашої екскурсії пологовим, коли майже всі палати і родзали були зайняті, ми ніде не чули ні плачу немовлят, ні крику жінок. Бо медперсонал тут дуже уважний. Як матері, ми це відразу зауважили.

9. Для оновлення Луцького пологового будинку були залучені кошти не тільки з міського бюджету. Заклад брав і бере участь у низці міжнародних програм. Вони виграли 2 млн. гривень на обладнання в межах Україно-швейцарської програми. Беруть участь у програмі «Разом за здоров’я» (США). Також заклад у 2004 році отримав статус «Лікарня, доброзичлива до дитини» і постійно його підтверджує.

Але основою цього пологового будинку є професійний медичний персонал, а не обладнання і не ремонти, адже, якщо лікар не може кваліфіковано надати медичну допомогу, то йому не допоможе ні дороге обладнання, ні ремонт.

Луцький пологовий будинок – один у місті. Минулого року він прийняв більше 4800 породіль, 40% з яких – лучанки. Решта приїхали з інших міст та сіл України, навіть із Києва та з-за кордону. У той же час у Львові у трьох пологових будинках народилося 7800 дітей. Тобто пологовий Луцька працює ефективніше.

10. За словами Михайла Токарчука, одні пологи міській казні коштують 7 тисяч гривень. Тож для лучанок вони безкоштовні. На тих, хто не з Луцька, кошти з міського чи державного бюджету не передбачені – така у нас вже система фінансування охорони здоров’я, а тому цю ситуацію просять зрозуміти майбутніх породіль. Ніхто не називає сум, ніхто не вимагає грошей і основне - не змінює свого ставлення, у залежності від того, скільки жінка заплатила і чи взагалі заплатила благодійний внесок у муніципальну касу. В коридорах висять роздруковані витяги з офіційних державних документів, де вказана собівартість медикаментів і послуг. А от гроші, скільки може собі дозволити, породілля платить до муніципальної каси, що створена при управлінні охорони здоров’я міської ради. Згодом ці кошти йдуть на ліки, УЗД, обладнання, яке, можливо, треба полагодити чи закупити нове. А якщо хтось хоче віддячити – це його особиста справа. Звичайно, за умови, що це добровільно.

11. Головний лікар каже, що того, аби не було різниці між тими, хто платить і хто ні, досягнуто чітким контролем. У цьому пологовому багато нарад, конференцій, головний лікар проводить багато профілактичних бесід. Головний лікар постійно мотивує персонал вчитись та вдосконалювати свої вміння. Крім того, він стежить за веденням протоколів (інструкцій) прийняття пологів. Насправді, ці документи вже давно напрацювали у Міністерстві охорони здоров’я України, але у Львові їх часто не дотримуються.

Також постійно проводиться роз'яснювальна робота з медперсоналом щодо корупції, у випадку виявлення факту вимагання, проводиться службове розслідування, «очна ставка» і у випадку підтвердження - догана, проте за таким лікарем особлива увага, а у випадку повторення такого факту звільнення.

12. Лікарі в Луцьку не мають права приймати пологи не в свою зміну. І це також прописано законом. Просто тут цього дотримуються. Лікар, який виходить не в свою зміну, не несе відповідальності, якщо щось стається. Уся вина падає на головного лікаря. Михайло Токарчук каже, що цього тягаря на себе брати не готовий. Тож якщо хтось просто так без попередження виходить у чужу зміну, в Луцькому пологовому цю людину просто звільняють або дають догану.

У такій ситуації в жінок немає сенсу наперед домовлятися. А в підсвідомості зникає бажання віддячити лікареві. Ну, це ж його робота. Наші львів’янки теж би, певно, не домовлялися, але ж ми не довіряємо черговим лікарям, сумніваємося у їхній кваліфікації, відповідальності, чесності. В Луцьку на чергуванні перебуває одночасно 3 лікарі, один із яких обов’язково повинен мати вищу категорію, щоб міг прийняти пологи різного спектру складності.

13. Михайло Токарчук каже, що він дуже ретельно підбирає кадри. Найчастіше новими лікарями тут стають випускники Львівського медуніверситету. Тільки не за домовленостями і дзвінками, а за балами, рівнем знань і відповідальності, кваліфікацією, з випробувальним терміном. Так підбирають не тільки лікарів, а й акушерок і санітарок.

14. До підвищення кваліфікаційних рівнів працівникам пологового також ставляться по-особливому. Ніхто не отримує вищої категорії просто за вислугу років, як це часто буває у нас. Для цього тут збирають спеціальну комісію, яка оцінює кваліфікацію заявника. Адже з віком, переконаний п. Михайло, лікар не завжди підвищує свої навички.

15. «Виставляння» за дні народження у пологовому для медперсоналу суворо заборонені. Тут працює «Гаряча лінія», висять скриньки для скарг та пропозицій. Усі звернення забирає з них спеціальна комісія, до якої входять не лікарі закладу, а юристи і представники управління охорони здоров’я міської ради. Тож якщо хтось із медперсоналу вимагає грошей, це відразу стає явним. І такій особі не уникнути догани, а часто – одразу звільнення. Також у Луцькому пологовому заборонена будь-яка реклама, (у Львові така практика процвітає). Там не носять по палатах жодних зразків, памперсів, сумішей. А фахові консультації щодо лактації молодій матері може надати будь-який лікар чи акушер.

На столі у кабінеті головного лікаря лежить Біблія, обернена до відвідувачів. Якщо хтось непереконливо щось намагається йому довести, він просить людину покласти руку на Біблію. Ми спершу не звернули увагу на цю Біблію, але раптом у розмові п. Михайло каже: «Можу поставити руку на Біблію, що в нас так є». І кожна львів’янка, я впевнена, хотіла б, щоб так, як у Луцьку, було і в наших, львівських пологових. І ми зробимо все, що зможемо, аби за якийсь час було саме так.

Думки занотувала Анна Герич