Сер 29, 2017

"Перший дзвоник" без піару

Нещодавно батьківська спільнота Києва поширила в мережі Facebook звернення до владних осіб усіх рівнів і скликань з проханням не відвідувати, не приїжджати, не планувати урочистих заходів із їх присутністю 1 вересня у навчальних закладах. Ми приєднуємось до звернення та просимо владних осіб міста Львова та області забезпечити школярам справді їхнє свято, не перетворюючи шкільні подвір'я на власні піар - платформи.

"Перший дзвоник" без піару

Шкільні урочистості мабуть всім запам'ятовуються тим, що їх важко вистояти під сонцем і слухати написані дорослими промови, у яких діти здебільшого нічого не тямлять. А ще часто дітям влаштовують танці та змушують когось читати вірші. Старші школярі, які в другому або третьому ряду, уже нічого не бачать, трішки далі від мікрофонів жахливий звук. З таких невеликих дрібниць у дітей закладається зневага до усіх урочистостей, які траплятимуться в майбутньому. 

До того ж присутність високопоставлених чиновників чи депутатів у пам'яті дітей однозначно не закарбується, а затягувати час сотні школярам своїми політичними виступами заради уваги кількох десятків молодих батьків точно не вартує. Саме тому ми закликаємо посадовців та депутатів міста показати хороший приклад нових цінностей усій Україні та перетворити "перше вересня" на дитяче свято без пафосних промов. 

Також ми дізнались, якою може бути альтернатива традиційній шкільній лінійці та урочистим виступам, які, кажучи відверто, мало кому цікаві. А як може бути по-іншому? Ми попросили знайомих мам, що мешкають в інших країнах, розповісти, як проходить свято «Першого дзвоника» в їх діток: 

"В Канаді, - каже Ліля, - 1-го вересня навчання не починається. Цього року католицькі школи починають навчання 5-го вересня. І кожного року дата початку інша. У перший день діти будуються в дворі в колону за вчителькою, яка їх вчитиме. Співають гімн і йдуть в класи. Цей день фактично не відрізняється від наступних. Пізніше (через кілька тижнів) відбувається барбек'ю, де батьки можуть познайомитися з вчителькою, отримати якусь додаткову інформацію. Урочисті церемонії відбуваються наприкінці навчального року для "випускних" класів: 6, 8, 12."

Софія, мама першачка Мартинка з сонячної Каліфорнії США, розповідає таке. “Немає нічого. Навіть квітів вчителям діти не несуть. Тим не менше, піднесене відчуття свята є. За день до початку навчання на дверях бібліотеки школи вивішують списки діток, щоб кожен з батьків зміг зорієнтуватись до якого класу вести дитину (тут щороку діток перемішують між класами). Дуже часто трапляються такі моменти, що навіть двійнята можуть опинитись в різних класах. Перший день взагалі без урочистостей. Тим не менше, ось цей перший урок в присутності батьків був дуууже камерним, щирим, емоційно піднесеним й гранично простим (без пафосу чи патетики).”

Лілія, мама трьох діток, що проживає у Нью-Йорку пише, що там всі приходять як звичайно до школи, приносять всі канцтовари, зошити, по списку який дали у минулому навчальному році і ці всі підписані пакети залишають у якомусь місці у школі. Це зошити, олівці мокрі салфетки, клеї. Тому що це все цілий рік залишається у школі. Кожен шукає свій клас і йдуть до школи. Скорочений день до 12 год. Нічого особливого.

 Марія розповідає про початок шкільного навчання в Берліні. “Першокласників вітають, дарують квіточки і співають їм пісні. Співають старші дітки. Першокласник йде з Цукертюте, в якій є подарунки, що приготували батьки. Цукертюте - це великий прикрашений конус, напханий цукерками, іграшками і канцелярським знаряддям.  Дуже не схоже на нашу лінійку. Першокласники і їх батьки взагалі ні за що перейматися не мають. Батьки старшокласників печуть печиво і роблять святковий стіл. Існує добровільна символічна вкладка по 1 євро чи 50 центів і гроші йдуть на школу". 

Віта з Кельна описує перший дзвінок так: "Урочистість відбувається суто для першоклаcників. Спочатку зустріч в церкві і там вступна привітальна промова. Далі всі пішки від церкви ідуть до школи в актовий зал. Там друкокласники вітають першоклаcників. На сцену виходить вчителька першого класу і поіменно викликає кожного нового учня для вручення подарунку. Всі разом на сцені фотографуються і дітки ідуть в свій клас. Тим часом для батьків в коридорі чай-кава. Через півгодини діти виходять з класу і розходяться. Для інших класів, окрім першачків, такого поняття як перше вересня немає.. Просто звичайний шкільний день. І ще про одяг - всі приходять, як хочуть. Святкового одягу в більшості не має, краще вдягаються лише російськомовні і ми)))"


 Ярославко цього року іде до другого класу державної школи в Польщі. Його мама Оля каже, що святкування відбувається трошечки по-ншому ніж ми звикли. "Без пафосу. Також усі ідуть на лінійку, директор 15 хвилин усіх вітає. Потім усі дітки їдуть до класів і там вчитель розказує необхідні речі. Усе триває приблизно 1 годину, без квітів, без подарунків".

Галина з Ірландії розповіла наступне. «В Ірландії лінійок як таких не існує взагалі. Тільки коли дитина в повних чотири роки йде в школу, батькам дозволено провести хвилин 30-50 в класі. Всі інші дітки зразу ж беруться за навчання!"

Громадська організація “Батьки в дії” повністю підтримує зміну підходу до проведення урочистих заходів у школах, а також звернення батьківської спільноти “Батьки SOS” до чиновників та депутатів не відвідувати лінійки у навчальних закладах. 

Початок шкільного навчання – це подія в житті ДИТИНИ і її рідних. Як це свято буде проведене, вирішувати їм, в згоді з вчителями. Політиці там не місце.